Налаштувати вигляд

Розмір тексту

Відступи між буквами

Колір

Умови доступу та регуляторні вимоги

Японський ринок, один із найрозвиненіших та найвимогливіших у світі, відкриває значні можливості для українських експортерів. Проте успішний вихід на нього потребує ретельної підготовки, глибокого розуміння місцевих стандартів, вимог до якості та культурних особливостей ведення бізнесу.

Імпорт Японії контролюється кількома ключовими державними органами, зокрема Японською митницею (Japan Customs), Міністерством охорони здоров'я, праці та добробуту (MHLW) та Міністерством сільського господарства, лісового господарства та рибальства (MAFF).


Основні етапи митного оформлення:

  • Декларування імпорту. Імпортер (японська компанія-партнер) подає до митниці декларацію на імпорт, в якій зазначається детальна інформація про товар, його вартість та походження.

  • Перевірка документації. Митні органи перевіряють надані документи, включаючи комерційний інвойс, пакувальний лист, коносамент або авіанакладну та, за потреби, сертифікат походження.

  • Інспекція товарів. Митниця може провести фізичний огляд товарів для перевірки їх відповідності заявленим у декларації.

  • Сплата мит та податків. Після успішної перевірки імпортер сплачує відповідні мита та споживчий податок.

  • Отримання дозволу на імпорт. Після завершення всіх процедур та сплати зборів митниця видає дозвіл на імпорт, і товар може бути випущений на японський ринок.

Вимоги до харчової продукції

Японія має одні з найсуворіших у світі правил щодо безпеки та якості харчових продуктів. Контроль здійснюється на основі «Закону про санітарний стан харчових продуктів» (Food Sanitation Act).

Ключові аспекти:

  • Контроль інгредієнтів та добавок. Дозволено до використання лише ті харчові добавки, які входять до офіційного переліку MHLW. Використання недозволених добавок є суворим порушенням.

  • Карантинний контроль. Продукти тваринного та рослинного походження підлягають обов'язковому карантинному контролю з боку Служби тваринного карантину (Animal Quarantine Service) та Служби захисту рослин (Plant Protection Station), що діють при MAFF. Необхідно заздалегідь узгодити всі вимоги та отримати відповідні сертифікати в Україні.

  • Система HACCP. Наявність у виробника HACCP є важливою перевагою і може бути обов'язковою для деяких видів продукції.

  • Залишкові пестициди та ветеринарні препарати. Японія встановлює жорсткі максимальні рівні залишків (MRLs) для пестицидів та ветеринарних препаратів у продуктах харчування. Перевищення цих норм призведе до заборони ввезення продукції.
     

Японська система класифікації харчових продуктів FOSHU (Foods for Specified Health Uses)

FOSHU (Foods for Specified Health Uses) — це японська система класифікації харчових продуктів, що містять інгредієнти з доведеними корисними для здоров'я властивостями. Ці продукти мають мати офіційний дозвіл від уряду на маркування конкретних заяв про фізіологічний вплив на організм, наприклад, про зниження холестерину чи покращення роботи кишківника.

Ключові аспекти FOSHU:

  • Доведена ефективність. Ефективність добавок повинна бути підтверджена науковими дослідженнями, включаючи клінічні випробування.

  • Безпека. Продукти повинні бути безпечними для споживання, що оцінюється Міністерством охорони здоров'я, праці та добробуту Японії (MHLW).

  • Сувора перевірка. Процес затвердження включає тривалу і сувору перевірку заявлених властивостей та безпеки продукту.


Сертифікація JAS (Japanese Agricultural Standards)
Для органічної продукції та деяких інших категорій сільськогосподарських товарів може знадобитися сертифікація за стандартами JAS. Ця сертифікація є добровільною, але її наявність значно підвищує довіру споживачів та конкурентоспроможність продукції. Іноземні виробники можуть отримати сертифікат JAS через акредитовані іноземні сертифікаційні органи. Процес включає подання заявки, перевірку виробничих процесів та аудит на місці.

My image

Вимоги до нехарчової продукції

Регулювання нехарчової продукції залежить від її категорії.

Побутова техніка та електроніка. Вимоги до цієї категорії викладені у «Законі про безпеку електричних приладів та матеріалів» (Electrical Appliance and Material Safety Law). Продукція повинна мати маркування PSE (Product Safety Electrical Appliance & Material).

My image

Косметика та фармацевтика регулюється «Законом про фармацевтичні та медичні вироби» (Pharmaceutical and Medical Device Act). Регулювання в цій сфері є надзвичайно суворим і потребує залучення місцевого ліцензованого імпортера.

Текстильна продукція має відповідати «Закону про маркування якості товарів для дому» (Household Goods Quality Labeling Act).

Товари для дітей та іграшки. Безпека дитячих товарів є абсолютним пріоритетом у Японії. Існують обов'язкові та добровільні вимоги.

Обов'язкові вимоги (для іграшок, призначених для дітей до 6 років):

Добровільні ринкові стандарти (для іграшок, призначених для дітей до 14 років):

  • ST Mark (Safety Toy Mark): Це знак безпеки, який видає Японська асоціація іграшок (JTA). Хоча цей стандарт є добровільним, більшість великих ритейлерів та дистриб'юторів не будуть продавати іграшки без цього маркування. Він є фактичним «квитком на ринок». Стандарт ST включає три частини: механічна та фізична безпека, займистість та хімічна безпека.

My image

Сертифікація JIS (Japanese Industrial Standards)
Для промислових товарів існує система стандартів JIS. Сертифікація за цими стандартами є переважно добровільною, але для деяких категорій товарів, особливо тих, що закуповуються державними установами, вона може бути обов'язковою. Знак відповідності JIS є свідченням високої якості та надійності продукції. Іноземні виробники можуть подати заявку на отримання сертифікату JIS через акредитовані сертифікаційні органи.

My image

Заборонені та обмежені до ввезення товари

Японія має чіткий перелік товарів, заборонених до ввезення. До них належать:

  • Наркотичні та психотропні речовини.

  • Вогнепальна зброя, її частини та боєприпаси.

  • Вибухові речовини.

  • Матеріали, що порушують права інтелектуальної власності (контрафактна продукція).

  • Непристойні та порнографічні матеріали.

  • Деякі види тварин та рослин, а також продукція з них, що підпадають під дію конвенції CITES.

  • М'ясо та м'ясні продукти з країн, де зафіксовані спалахи небезпечних захворювань тварин.

  • Свіжі фрукти та овочі з багатьох країн через ризик занесення шкідників.

Вимоги до маркування

Маркування харчової продукції в Японії повинно відповідати Food Labeling Act. Вся інформація на етикетці має бути японською мовою.

Обов’язкова інформація на етикетці:

  • Назва продукту.

  • Країна походження.

  • Назва та адреса імпортера.

  • Перелік інгредієнтів: У порядку зменшення їхньої масової частки.

  • Харчові добавки: Вказуються окремо від основних інгредієнтів.

  • Термін придатності: Зазвичай у форматі РІК/МІСЯЦЬ/ДЕНЬ.

  • Умови зберігання.

  • Харчова цінність: (енергетична цінність, білки, жири, вуглеводи, сольовий еквівалент).

  • Інформація про алергени: Існує перелік з 7 обов'язкових (креветки, краби, пшениця, гречка, яйця, молоко, арахіс) та 21 рекомендований до зазначення алерген.

 

Маркування нехарчової продукції

Зазвичай маркування наносять вже в Японії імпортери перед продажем товару кінцевому споживачу. Вимоги залежать від конкретного продукту, але, як правило, передбачають інформацію про виробника, імпортера, склад, інструкції з безпечного використання та інші специфічні попередження.

Більш детально з вимогами до продукції на ринку Японії можна ознайомитись за посиланням.

Посібник «Як експортувати до Японії» за посиланням.